З досвіду роботи

Професія вчителя – одна з найбільш творчих і складних професій, яка поєднує науку та мистецтво. Ця професія споріднена з працею письменника, режисера і постановника, актора, педагога, психолога та науковця. Характеризуючи діяльність вчителя історії, слід відзначити її високу соціальну значущість у процесі державотворення, формування національної свідомості і духовної культури українського суспільства.

На мій погляд, сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:

1.     Державницька свідомість. В умовах сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократичної держави, громадянського суспільства вчитель історії стає носієм державницьких ідей, з почуттям патріотизму висвітлює історичні традиції та прагнення українського народу до свободи й незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний матеріал, він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України стала найвищим сенсом життя і діяльності

2.     Професійна майстерність. Тут можна виокремити два аспекти: вільне й ґрунтовне володіння історичним матеріалом, постійна самоосвіта, а також володіння сучасними технологіями навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Учитель історії перебуває в постійному пошуку: самостійно конструює оригінальні дидактичні прийоми, створює власну педагогічну лабораторію

3.     Гуманістична спрямованість викладання. Відзначимо, що цей компонент – якісно новий у навчанні історії. Адже в центрі історичних подій стояли не партії, класи, рухи, а конкретні люди з їх постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, загальнолюдських цінностей, утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям сучасного державотворення в Україні.

4.     Демократизм. У процесі навчально-виховної роботи даний компонент дає можливість педагогу знайти індивідуальний підхід до кожного учня. Адже вчитель не лише сприймає, а й підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятися від позиції самого педагога. Історичний плюралізм, багатоманітність наукових підходів відкривають перед учнями шляхи до подальшої пізнавальної діяльності, а не до вивчення енциклопедичних знань. Водночас демократизм вимагає від учителя застосування педагогіки співробітництва, створення комфортного психологічного клімату у взаємовідносинах з учнями.

5.     Висока особиста культура педагога. Сучасний учитель передовсім має бачити у своїх вихованцях особистість, а лише потім – учня. Зовнішній вигляд, емоційність мовлення, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який стає прикладом для школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу дитини, розуміння її хвилювань – народжують повагу і довіру до педагога. Саме такі якості пробуджують в учнів інтерес до навчального предмета, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи

Нова державна концепція освіти і виховання вимагає удосконалення педагогічної діяльності вчителів й досягнення ними професіоналізму. Відзначимо, що поняття професіоналізму в психолого-педагогічній літературі трактується з різновекторних позицій і потребує окремого наукового дослідження.

К.Ушинський наголошував: ”Тільки особистість може вплинути на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна створити характер”. Величезна роль в становленні творчої особистості належить учителеві. Розвивати творчі  особистості  може тільки творчий учитель.

Проблема, з якою працюю я :«Формування ключових компетентностей учнів на уроках історії через впроваження методів і прийомів інтерактивних технологій» має актуальність  у першу чергу, соціальним замовленням щодо підготовки учня до свідомої активної участі у громадському житті Української держави, до самостійної орієнтації та адаптації в умовах швидких змін суспільного життя, а отже, формування у школярів життєво необхідних компетентностей для подальшої соціалізації. В українській освітній практиці стала  актуальною нова ідеологія освіти, що пов’язана з компетентнісним підходом. Цьому процесу сприяли  масове поширення та використання інформаційних технологій, підвищення  вимог до рівня освіченості, професіоналізму й конкурентоспроможності молодої людини. Випускники шкіл мають бути  здатними до неперервної професійної освіти, самопізнання, саморозвитку та самовдосконалення. Тому важливим завданням для школи є створення й послідовний розвиток системи цільової соціалізації, яка б забезпечувала  формування у випускників комплексу рис соціальної адаптованості.

Особливо актуально ці питання постають в Україні сьогодні, бо в умовах соціальної нестабільності молодь стає акумулятором певних суспільних рухів, активним учасником, а часто й заложником політичних інцидентів.

У своїй діяльності як учитель – предметник  застосовую методи всеохоплюючого впливу на дитячу особистість для розвитку саме соціальної компетентності. Розумію, що соціальна компетентність включає три найважливіші аспекти: інформаційний, ціннісний, поведінковий. 

Інформаційні складові соціальної компетентності розвиваю шляхом організації  самоосвітньої діяльності школярів,  створення умов для їх саморозвитку. Безумовно, основою соціальної компетентності є ціннісний аспект. Тому на уроках історії звертаю увагу дітей в першу чергу на моральний контекст усіх історичних явищах та подіях. Для формування поведінкових аспектів соціальної компетентності найбільш продуктивними вважаю  активні та інтерактивні методи організації навчально-виховного процесу.

Особистісний компонент

Працюючи над реалізацією досвіду, глибоко усвідомив, що успішний розвиток суспільства визначається, перш за все,  підготовкою освічених, високоморальних та практичних людей, здатних до конструктивної плідної співпраці які мають глибоке відчуття відповідальності за долю держави.  Плануючи структуру уроку , розумію, що дитина розвиває свою індивідуальність у спільному вирішення творчих завдань, коли максимально залучається її життєвий досвід, а отримані знання набувають перетворень. Основними формами роботи на цьому етапі   стають групові та індивідуальні. Поряд з цим значне місце посідають дискусії, (наприклад вивчаючи тему «Радянізація західних областей України (11кл), учні мають можливість поміркувати над висловлюванням Гегеля : « Трагедія історії не в боротьбі правди проти неправди,а в боротьбі різних правд») рольові ігри, розігрування та моделювання ситуацій, обмін думками. Впевнився, що особистісний компонент соціальної компетенції направлений на формування таких основних чинників: соціальної відповідальності; емоційної стійкості;  особистісної активності; адекватної самооцінки; вольового контролю; упевненості у собі; толерантності; мотивації досягнення успіху.

  Багато основних методичних інновацій пов'язую із застосуванням інтерактивних технологій на своїх уроках. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.

   У своїй практиці найчастіше використовую такі  інтерактивні технології: роботу в парах, малих групах, мозковий штурм, акваріум ,   обговорення проблеми в загальному колі,   мікрофон, незакінчені речення,  аналіз ситуації; модель навчання у грі (   спрощене судове слухання; розігрування ситуації за ролями );навчання в дискусії (    дискусія;   дискусія у стилі телевізійного ток-шоу;  оцінювальна дискусія;   дебати).

Навчальні технології , які  я використовую :

1     Педагогічна технологія критичного мислення

Технологія розвиває в учнів здатність мислити критично та раціонально, використовувати та оцінювати знання.

Мета технології - формування власної точки зору, впевнено вести дискусії та приймати виважені рішення, самостійно здобувати знання, вчитись відкрито спілкуватись, логічно мислити та аргументувати.

Серед методик, які допомагають сформувати і розвинути критичне мислення я  використовую такі:  5-хвилинне ессе, стратегія "Порушена послідовність", мозкова атака , читання з передбаченням ,гронування, стратегія позначок-поміток.

Застосування цих методик викликає інтерес до вивчення історії та правознавства, творчості, поштовх до вільного мислення, дає можливість показати себе в колективі, відбувається розкріпачення особистості - дитина почувається вільно, спокійно, впевнено.

       Технологія навчання як дослідження

Метою дослідницької технології є набуття учнями навиків дослідницької роботи, формування активної, творчої особистості. У своїй роботі користуюся  дослідницькою моделлю за Нельсоном:

1. Визначення і формування суті проблеми.

2. Висунення гіпотез.

3. Збирання і оцінювання даних.

4. Перевірка гіпотези.

5. Передбачуваний висновок і прийняття рішення.

До цієї технології найчастіше застосовую метод проектів ( дослідницькі, творчі, інформаційні, ігрові).

3     Технологія формування творчої особистості

Зміст технології полягає у створенні мною ситуації творчої переробки, узагальнення, експериментування, пошуку, використання ігрових моментів, що стимулюють прояви самостійності учнів, їх творчих можливостей.

Форми проведення уроку : урок-подорож. урок - брейн-ринг, прес-конференція.

        Інформаційні  комп’ютерні технології

   Це така модель навчально-виховного процесу, у якій мета досягається насамперед за рахунок найповнішого використання можливостей комп'ютерів та програмного забезпечення.

ІКТ відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи.

Переваги використання ІКТ у процесі навчання історії:

 • ІКТ дозволяють представляти знання історичних фактів, подій, документів, коментарів та інтерпретацій у взаємозв'язку;

• знання постають у певному контексті. Контекстом слугують не тільки коментарі, а й багато інших матеріалів (малюнки, звукові вставки, анімація, портрети тощо), які подають інформацію про історичні явища з різних боків. Створюється мережева структура інформації, з великою інформаційною насиченістю і додатковим смисловим потенціалом;

• знання формуються завдяки залученню різних каналів сприйняття;

 • сприйняття, інтерпретація та засвоєння історичних знань за умов використання ІКТ відбувається не тільки когнітивним способом, але й споглядальним шляхом;

 • реконструкція історичних подій як найважливіший крок у формуванні історичної свідомості відбувається завдяки залученню віртуальної реконструкції, що стимулює інтелектуальну діяльність учнів.

Внаслідок використання ІКТ на уроці історії:

 • збільшується можливість використання наочних матеріалів на уроці;

• підвищується ефективність праці на уроці і учня, і вчителя;

 • встановлюються міжпредметні зв'язки з основами інформатики та обчислювальної техніки;

• стає можливою організація проектної діяльності учнів під керівництвом вчителя історії та інформатики, спрямована на створення електронних навчальних продуктів;

 • змінюються на краще стосунки вчителя з учнями, особливо з тими, хто цікавиться комп'ютерами: вони починають бачити в учителеві «споріднену душу»;

• змінюється ставлення до комп'ютера: учні починають сприймати його як інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності, а не як цікаву іграшку.

 Комп'ютер використовуєтьсяна всіх етапах навчального процесу: при поясненні нового матеріалу; узагальненні; повторенні; перевірці та корекції знань, умінь, навичок школярів.

 При цьому комп'ютер як інструмент в руках вчителя може виконувати наступні функції:

 1) джерела навчальної інформації;

 2) наочного посібника;

 3) тренажера;

 4) засобу діагностики і контролю;

5) засобу підготовки та зберігання навчального матеріалу;

6) обчислювальної машини та програвача.

Проте, я так вважаю,  комп'ютер ніколи не зможе повністю замінити вчителя.  По-перше, тільки вчитель може зацікавити учнів, викликати допитливість, завоювати їх довіру; по-друге, він може спрямувати їх увагу на ті або інші важливі аспекти предмету, який вивчається;  по-третє, тільки педагог зможе відзначити їх старанність та знайти шляхи спонукання до навчання. Сучасний вчитель просто зобов'язаний уміти працювати з сучасними засобами навчання хоча б заради того, щоб забезпечити одне з найголовніших прав - право на якісну освіту.